Середовище програми Adobe Photoshop

На цьому уроці учні 9 класу (2010-2011 н.р.) ознайомились з інтерфейсом графічного редактора Adobe Photoshop в рамках програми 17-годинного спецкурсу з інформатики “Основи комп’ютерної графіки” (урок 2).

…..

З яких елементів складається вікно програми Adobe Photoshop?

Вже досить давно склався певний стереотип оформлення програмних продуктів.



Інтерфейс Adobe Photoshop

Розглянемо робочий стіл програми Photoshop (рис. 2.1.).

Вікно програми Adobe Photoshop
Рис. 2.1. Вікно програми Adobe Photoshop

Вікно Adobe Photoshop складається з таких елементів:

  • Головне меню
  • Робоче вікно
  • Панель інструментів
  • Панель властивостей
  • Палітри
  • Рядок стану

Головне меню об’єднує засоби обробки зображень та команди налаштування редактора.

За найбільш популярними командами меню закріплені “гарячі” клавіші.


Adobe Photoshop являє собою багатовіконний редактор: у ньому можуть оброблятися декілька документів, кожний з яких розташований у своєму робочому вікні.

Для переходу в інше робоче вікно документу досить вибрати його ім’я в нижній частині розділу Window (Вікно) головного меню. Більш зручний спосіб переходу дає клавіатурне поєднання Ctrl Tab. Можна просто клацнути мишею у вікні потрібного документа.


У більшості графічних редакторів основний творчий інструментарій комп’ютерного художника, дизайнера або ретушера представляється у вигляді окремої панелі інструментів (Toolbar або Toolbox).

У Photoshop панель інструментів об’єднує базові засоби виділення, малювання й налаштування різних атрибутів зображення. Велика частина інструментів має спеціальні “гарячі” клавіші для можливості їх швидкого виклику з клавіатури.


Більшість інструментів програми можуть працювати в різних режимах або мають можливість змінювати різноманітні опції, які можна налаштувати за допомогою панелі властивостей.

Наприклад, для інструментів малювання можна змінювати розмір кисті, прозорість, жорсткість, характеристики нанесення фарби тощо. Установки кожного інструменту можна (і потрібно!) знайти в панелі властивостей, що розташована під рядком головного меню.


Палітри — це важлива частина системи управління програми. Будь-яку палітру можна активізувати або вивести на екран командою Window (Вікно) / Ім’я палітри.

Палітри виконують у програмі найрізноманітніші функції, тому вони розрізняються за своїм зовнішнім виглядом та за вмістом. Одні палітри виводять на екран довідкову інформацію, інші дозволяють використовувати команди та операції. Керування виконується кнопками нижнього ряду або командами меню, що випадає. Для виклику цього меню досить клацнути по кнопці, розташованій в правому верхньому куті палітри.


Рядок стану виводить довідкову інформацію про стан зображення, що редагується, його розмір, витрати оперативної пам’яті, поточний коефіцієнт масштабування тощо.

Розглянемо можливості вибору колірних моделей та кольору

Колірні режими для зображення змінюються командою Image / Mode (Зображення / Режим).

Щоб вибрати потрібний відтінок кольору для малювання, заливки або кольору фону, скористаємося відповідною кнопкою на панелі інструментів (мал. 2.2.).

Інструмент вибору кольору в Adobe Photoshop
Рис. 2.2. Інструмент вибору кольору

При роботі з інструментом вибору кольору в Adobe Photoshop використовують такі терміни:

  • Foreground Color (Основний колір) – вибір активного кольору. Цей колір іноді називається кольором переднього плану та використовується всіма «малювальними» інструментами програми.
  • Background Color (Фоновий колір) – вибір кольору фону. Кольором фону зафарбовують області, що витираються інструментом Eraser (гумка). Деякі засоби редактори використовують для визначення результатів обробки.
  • Default (За замовчуванням) – вибір стандартної розкладки кольору для фону та переднього плану — чорний колір для малювання й білий колір для фону.
  • Exchange Colors (Зміна кольорів) – перестановка кольору фону й переднього плану. Команда змінює місцями фоновий та активний кольори.

Інструмент Вибору кольору можна використовувати для будь-якої кольорової моделі (рис. 2.3.).

Вибір відтінку по яскравості в моделі HSB
Рис. 2.3. Вибір відтінку по яскравості в моделі HSB

Розглянемо деякі основні інструменти

Масштабування та панорамування

Зміна масштабу й прокрутка зображення — це базові технічні прийоми, вільне володіння якими вкрай необхідне.

У процесі роботи із зображенням особливо часто доводиться чергувати ретуш чи малювання та оцінку їх наслідків для зображення в цілому. Це вимагає постійної зміни області огляду. Критично важлива частина роботи виконується, коли зображення представлене на екрані своїми дійсними розмірами.

Засобом зміни масштабу в Photoshop є інструмент Zoom (Масштаб). Операція масштабування має безліч способів виконання. Ця різноманітність настільки велика, що рідко виникає необхідність прямого використання інструменту Zoom.

Основні можливості інструменту Zoom:
  • для збільшення масштабу можна скористатися комбінацією Ctrl + Плюс, клавіатурне поєднання Ctrl + Мінус зменшує масштаб;
  • У панелі Navigator (Навігатор) можна міняти масштаб, плавно перетягуючи повзунок внизу панелі; можна ввести числове значення;
  • в лівій частині Рядка Стану числове поле показує поточний масштаб та служить для його зміни.
Щоб включити масштаб зображення 100%, потрібно:
  • виконати подвійне клацання по кнопці інструменту Zoom (Масштаб);
  • скористатися комбінацією клавіш Ctrl + Alt +0 (нуль);
  • натиснути кнопку панелі властивостей Actual Pixels (Натуральна величина) або вибрати пункт меню Actual Pixels.

Якщо розміри зображення перевищують габарити робочого вікна, то доводиться виконувати операцію панорамування. Лінійки прокрутки — штатний засіб перегляду, яким володіє кожен додаток. Це завдання в Photoshop набагато зручніше виконувати інструментом Hand (Рука). Оскільки при роботі з великими зображеннями доводиться часто звертатися до цього засобу, то розробники програми передбачили зручний спосіб її запуску — для цього достатньо натиснути й утримувати клавішу “пробіл” у будь-який момент роботи з зображенням.

Палітра History

Палітра History (Історія) призначена для запису і зберігання станів оброблюваного зображення.

Це “бортовий журнал” програми, в якому зазначаються всі зміни оригіналу: мазки пензля, застосування фільтрів, застосування команд тощо. З її допомогою можна виконати скасування кількох останніх дій, запам’ятати ключові стани зображення.

Створена ціла технологія ретушування, заснована на застосуванні цього засобу.

Виклик палітри Історія виконується за командою головного меню Window (Вікно) / History (Історія).

Кожна нова дія користувача заноситься в палітру під спеціальним ім’ям (зазвичай запис у палітрі збігається з ім’ям інструменту, фільтра чи команди).

Об’єм палітри є величиною обмеженою — за умовчанням вона здатна зберігати 20 записів. Нові стани, записані понад встановлене обмеження, витісняють перші елементи палітри. Кількість можливих скасувань дії задається в основних налаштуваннях програми. (Edit / Preferences (Правка / Установки).

Особливо важливі стани зображення можна зберегти в спеціальній формі, що називаються в програмі Snapshot (Знімок). Якщо оригінал потребує інтенсивної обробки, що включає застосування великої кількості різноманітних засобів, то ключові стани зображення доцільно зберегти в вигляді знімків.

Запитання для самоконтролю

  1. З яких частин складається панель інструментів?
  2. Для чого служить панель властивостей? Від чого залежить її зовнішній вигляд?
  3. Для чого потрібні панелі праворуч — палітри?
  4. Якими засобами можна змінити масштаб відображення малюнка?
661 Просмотров